- 31 Сер 2020
Гостем рубрики #interview_aquafarm у вересні став шеф ресторану «Сито-П’яно Italiano» - Володимир Ляшко! В родині ресторану він пройшов шлях від простого кухаря гарячого процесу до шефа, і дуже швидко став улюбленцем гостей «Сито-П’яно Italiano». Дорослі люблять його за смачну їжу, а діти просто не можуть пройти повз ресторан у вихідні, адже тільки він може так захоплююче познайомити дітей з тонкощами приготування італійських страв.
Про улюблені інгридієнти Володимира, майстерність та кулінарний досвід читайте у нашому матеріалі.
- Як все починалося? Як Ви прийшли в кулінарію?
Мені було 3 роки, я стояв на стільці та мив посуд. Батьки це побачили і сказали: «Точно буде кухарем». Так і трапилось. Хоча, звісно, не обійшлося і без переломних моментів у моєму житті. У 18 років я на деякий час покинув ідею стати кухарем та почав активно займатися спортивним туризмом. Але все ж таки моє покликання перемогло і згодом я повернувся до кулінарії. Навчався я у Економіко-юридичному училищі Київського університету туризму, економіки і права. Наразі у вільний час відвідую багато тематичних заходів у межах моєї професійної сфери. Мені подобається навчальний центр Fontegro - Gastro Hub. Дуже доступно і всеосяжно пояснюють усі питання. До недавнього часу перебував в Асоціації Шеф Кухарів України, та поки, через карантин, не подовжував членство.
- Надаєте перевагу екзотичним продуктам чи локальним?
Дивлячись на те, що саме вважати за екзотику. Але, відверто кажучи, не надаю перевагу ні тому ні іншому. Я є шеф кухарем італійського ресторану, де переважно використовую більш традиційні продукти. Але часто своїм стравам суміжно додаю азійських акцентів. Наприклад, кілька крапель оригінального соусу, такого як: кисло-солодкий, соєвий, устричний, хойсін або унагі можуть бути тим особливим штрихом, який допоможе підкреслити смак страви та довершити повноту смаку.
- Розкажіть про смішний випадок на кухні?
Специфіка моєї роботи полягає у тому, щоб створювати правильну атмосферу на кухні і в колективі: поганий настрій не повинен позначатися на якості приготованих страв. Тому мені дуже допомагає почуття гумору. Хоча, зізнаюсь, у кухарів воно дуже своєрідне та нестандартне. Одразу так і не пригадаєш смішну ситуацію, але можу сказати одне - навіть якщо сталося так, що роботи наразі не багато, намагаюсь ніколи не проговорювати цю фразу в голос. Були випадки, коли саме після цієї фрази траплявся якийсь форс-мажор… Робота звісно з’являлась, але, чесно кажучи, було не до сміху)))
- Чи є у Вас або Ваших колег кулінарний сленг?
Можу сказати, що на кухні ми використовуємо міцне слівце. Та і не кажемо: «а можна будь-ласка передати мені...», адже поки людина це промовить можна тричі виконати задачу. Тому спілкуємося на «коротких словосполученнях». Чому не використовуємо слова «дякую» та «будь-ласка»? Просто тому, що вони витрачають наш час, якого і так замало. А з приводу сленгу, наприклад, у нас є зелений салат з авокадо та томатами чері та соусом песто - ми його просто між собою називаємо «зеленка». Салат панцанелла - «пацан»... За лаштунками ці слова зрозумілі і економлять наш час.
- Які страви часто готуєте для своїх рідних?
Частіше всього готую різотто, страву, яку дуже любить моя сім’я. Моєму сину 1 рік та 6 місяців і йому дуже подобається різотто з креветками. Він у нас гурман з пелюшок. Ще пасту люблю готувати, а найулюбленіше - котлету по-київськи.
Ознайомтесь із попереднім інтерв'ю з шефом Сергієм Гура
Ознайомтесь із наступним інтерв'ю з шефом Богданом Лазоренко
